Вікторія Вавщак: У нас в гостях професор Луїс Хав’єр Пентон Еррера – викладач англійської мови в нашому університеті.
Професоре, ми дуже пишаємося тим, що ви отримали нагороду “Викладач року TESOL”.
Луїс Пентон Еррера: Дуже дякую.
ВВ: Що надихнуло Вас стати викладачем?
ЛПЕ: Мій шлях у викладанні розпочався у 2011/2012 навчальному році. Я працював у неприбутковій організації і зрозумів, що це не те, чим я захоплююся. Тому я зайнявся волонтерством, і одного разу мене попросили провести заняття для іммігрантів, і в той момент, коли я розпочав заняття, я одразу ж зрозумів, що викладання – це моя пристрасть. Тоді я почав викладати, а решта – історія.
ВВ: Це була чудова історія. Скажіть, будь ласка, чи може будь-хто вивчити англійську мову? Чи ніколи не пізно вивчати нову мову?
ЛПЕ: Вивчати мову ніколи не пізно! Будь-хто в будь-якому віці може це зробити.
Я викладаю англійську та іспанську, і моєму найстаршому студенту, якщо я правильно пам’ятаю, був 71 рік, коли він почав навчання. Коли йому було 74, він вивчив іспанську.
Будь-хто може вчитися в будь-якому віці.
ВВ: Це хороша новина для мене.
Моє наступне запитання – чи є різниця в якості та швидкості навчання, коли тебе навчає вчитель, який приїхав з іншої країни, і коли ти навчаєшся у вчителя-земляка? Я ставлю це питання, тому що знаю, що ви з Куби і викладаєте англійську людям різних національностей – польської, української, азербайджанської. Чи є якісь відмінності?
ЛПЕ: Насправді, з точки зору навчання та викладання, я думаю, що найважливішим елементом є хороші, поважні стосунки між студентом та викладачем, де кожен відчуває себе комфортно. Неважливо, які мови ми знаємо, головне, щоб у нас були хороші стосунки. Зрештою, я думаю, що немає різниці, якою мовою ми розмовляємо, головне, щоб нам було комфортно один з одним.
ВВ: Це підводить мене до іншого питання – чи має значення, чи викладач є носієм мови?
ЛПЕ: Зовсім ні. Насправді це те, з чим ми боремося як викладачі англійської мови. Ми багато говорили про носіїв мови і про те, що вони пропонують у порівнянні з іноземцями. Як я вже казав – рідна мова викладача не має особливого значення. Що дійсно має значення, так це здатність встановити взаєморозуміння на лінії викладач-студент. Якщо студенти відчувають мотивацію, це найважливіша частина вивчення мови.
ВВ: Звичайно, повертаючись до вашого досвіду, чи не могли б ви розповісти нам про найскладнішу ситуацію, з якою ви зіткнулися як викладач?
ЛПЕ: Це сталося, коли я викладав у 2013/2014 навчальному році в Університеті Меріленду. У мене був студент, який служив в армії і страждав від посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Він намагався, але не міг впоратися після всього пережитого. Це було важко, тому що ми всі були вже дорослі, і його проблеми з подоланням стресу впливали на весь клас. На щастя, я зміг придумати кілька стратегій, які допомогли йому впоратися з труднощами в класі і налагодити зв’язок з однолітками, а також допомогли йому зрозуміти свої здібності і проблеми.
ВВ: Це була чудова історія. Я дякую Вам за неї. Моє наступне запитання: чи можуть вчителі змінити світ? Чи вважаєте Ви, що, роблячи маленькі кроки в якості вчителя, можна зробити світ кращим?
ЛПЕ: Це чудове запитання. Дякую. Ну, я думаю, що це головна причина, чому вчителі займаються викладацькою діяльністю. Останнім часом я багато спілкувався зі своїми колегами – я щойно повернувся з конференції – і думаю, що ми всі обрали професію вчителя – в моїй конкретній ситуації вчителя іноземної мови – тому що ми дійсно віримо, що можемо змінити світ. Викладання дає можливість з’явитися всім іншим професіям. Без вчителів насправді не існує суспільства, тому що не існує освіти. Однозначно, на 100% – вчителі можуть змінити світ!
ВВ: Приємно це чути. Я теж вважаю, що вчитель – одна з найважливіших професій.
Я знайома з вашими публікаціями як професора і знаю, що ви людина, яка виступає проти нерівності. Але чому ви вирішили залишитися у викладанні, а не в іншій сфері, яка займається боротьбою з нерівністю?
ЛПЕ: Дякую за це запитання. Я думаю, що кожен може зробити щось хороше у своєму просторі. Мій простір – це освіта, і я вважаю, що освіта є найкращою і найбільшою платформою, яку ми можемо використовувати для зміни світу, а також для боротьби з нерівністю. Суспільство та освіта завжди пов’язані між собою, тому нерівність в освіті означає нерівність у суспільстві. Саме тому я вирішив залишитися в освіті, щоб боротися з нерівністю в її корінні. Я вважаю, що освіта – це найважливіший простір для боротьби з нерівністю і для того, щоб говорити про неї.
ВВ: Це була прекрасна відповідь. Дякую за неї. Чи можете Ви щось порадити людям, які вивчають нову мову?
ЛПЕ: Так. У мене є порада для тих, хто вивчає англійську та інші мови: залишайтеся мотивованими! Знайдіть щось, що ви можете пов’язати з мовою і культурою, щоб зберегти мотивацію. Ми вчимося роками, і дослідження продовжують надавати дуже переконливі докази того, що мотивація є найважливішим елементом у вивченні мови. Ми повинні залишатися вмотивованими як ті, хто вивчає мову, і я кажу це навіть собі, як людині, яка вивчає різні мови – зараз я вивчаю польську. Щодня ми повинні знаходити спосіб привітати себе з тим, що ми робимо в плані вивчення мови. Це складне завдання, але воно не є неможливим. Тому моя порада: мотивуйте себе щодня, і тоді ви зможете продовжувати рухатися вперед.
ВВ: Чудово, і наостанок, яка порада для викладачів-початківців?
ЛПЕ: Будьте терплячими до себе та своїх студентів. Завжди будьте терплячими. Коли ми вчителі-початківці – я говорю з власного досвіду, а також з досвіду моїх колег – ми настільки сповнені енергії, що хочемо просто зайти в клас і почати викладати, ми хочемо бачити прогрес наших учнів одразу ж. Але треба бути терплячими. Треба набратися терпіння. Ми повинні бути терплячими до студентів, і ми також повинні бути терплячими до себе, інакше ми перегоримо. Тож будьте терплячі до себе, будьте терплячі до своїх учнів. Терпіння – це найважливіша річ у викладанні.
ВВ: Дуже дякую.
ЛПЕ: Дякую за розмову і за запитання.
Дивіться інтерв’ю: https://www.youtube.com/watch?v=0bb5NQJ2SbI