Одарка Цимбал

Історія нашого проєкту почалася влітку 2022 року. Ми робимо його, щоб підтримати дух народу і показати, що українська культура існує. Я починала проєкт сама, але зараз мені допомагають мої друзі. Хтось – хороший організатор, хтось використовує свої ораторські здібності, хтось є творчий чи художньо обдарований…

Так, ми збираємо кошти для фонду “Повернись живим“. Ми просто віддаємо всі гроші, які люди вносять під час заходу, і після кожної такої збірки робимо звіт на нашому акаунті в Instagram @prytomni.

За останні два вечори ми зібрали понад тисячу злотих за кожен з них. Коли ми починали, то отримували близько 400 злотих за раз. На сьогоднішній день відбулося вже близько 10 таких зустрічей. Регулярно на них приходить 40-50 осіб. За весь час існування проекту ми передали понад 40 000 гривень, що дорівнює приблизно 4500 злотих.

Ми також граємо музику і читаємо не тільки поезію, але й прозу. Ми завжди відкриті до нових експериментів. Наша мета – показати, що українська культура жива, сучасна і цікава людям – так само, як і люди, які її творять.

Щоб записатися на поетичні читання, достатньо зв’язатися з нами через Instagram (@prytomni), щоб обговорити програму. Передбачається, що вечір буде присвячений українській культурі, але ми завжди раді бачити людей, які читають польською, англійською, білоруською чи будь-якою іншою мовою, яка їм підходить. Після основної програми є час біля вільного мікрофону – тоді кожен охочий може представити щось своє.

Ми проводимо вечори, як інтернаціональні, так і українські. На інтернаціональні вечори приходить багато поляків. За моїми підрахунками, близько 30% аудиторії – це поляки. Українці іноді пишуть польською, але це радше виняток.

Російська мова трапляється на вільному мікрофоні, але дуже рідко. Думаю, це може бути пов’язано з тим, що є багато зрусифікованих українців, або з тим, що звучать старі вірші, написані за зовсім інших політичних обставин. 

Реакція зазвичай або несхвальна, або досить стримана. Але питання в іншому: яка актуальність цієї мови в наш час? У будь-якому випадку, я вважаю, що кожен має право обирати власний стосунок до мови. Очевидно, що я – за поширення української!

Вони про те, що мені болить, або про те, що я люблю. Думаю, це типово для поезії. Завжди про щось відмінне і в той же час про одне й те саме. Я пишу про те, що викликає у мене найбільше емоцій. Найчастіше це війна в моїй країні та кохання. Однак любов для мене – це широке поняття, тому що вона є у всьому, що мене оточує.

Наша група, можливо, через її розмір, досить затишна і родинна:)  До нас також приєднуються більш відомі люди, і ми готові до цього. Але зараз мій головний план – працювати з коштами, які йдуть і будуть йти на допомогу моїй країні. Це наразі головна мета проекту. Решта залежить від того, як наша група бачить наступну подію або які люди хочуть до неї долучитися. Це те, що створює захід.

Я приїхала до Польщі після 24 лютого 2022 року. Більшу частину свого життя я провела в Києві.

Мені сподобалося, що в нашому університеті є багато спеціальностей з психології. Я обрала ту, яка мені цікава. Я вивчаю клінічну психологію. Вважаю її цікавою і важливою. По-перше, це дозволяє мені краще розуміти людей, а по-друге, я просто відчуваю в собі багато сил і хочу допомагати іншим, саме тому я займаюся проектом “Prytomni”.
У майбутньому, звичайно, я хочу допомагати людям і іншими способами. Одним словом, ця стезя є відображенням моєї душі.

Найбільше мені подобаються “Когнітивні процеси”, це дуже цікавий предмет, хоча й складний. Щовівторка у мене 3-4 лекції, і я думаю, що саме вони викликають у мене бажання вставати з ліжка і йти до університету. Завдяки своїй відкритості лектор, магістр Piotr Burkacki, надає значну підтримку, завжди можна задати йому питання і багато чому навчитися. Це мотивує.

Після закінчення навчання я б хотіла працювати індивідуально з людьми, які потребують допомоги. Крім того, мені дуже подобається коучинг та арт-терапія.

Я тут сама по собі і допомагаю собі сама. Я вчуся і маю роботу. Робота, яку я роблю, завжди пов’язана з людьми: чи то допомога в запуску проекту, чи то переклад чогось. Для мене важлива творча робота з людьми, це мене захоплює!

Донедавна я працювала над проектом для молодих іммігрантів. В мої обов’язки входив пошук таких людей, допомога в організації різних ініціатив, відповіді на питання про проект онлайн. Незабаром у мене буде нова робота, яка також буде пов’язана з організацією проектів, але також і з психологічною підтримкою цих людей.

Звичайно, це інша країна, зі своїми звичаями, але мені подобається там, де я зараз перебуваю, я просто відчуваю, що я там, де повинна бути 🙂

***
Від щирого серця дякуємо Одарці за чудове інтерв’ю, за роботу, яку вона робить, роль, яку виконує, і добро, яке приносить! 

Альона Трохимчук,
ЕГУ (AEH) у Варшаві